Суха фомозна гнилизна картоплі

Збудником сухої фомозної гнилі є гриб Phoma exigua.
Хвороба поширена повсюдно у всіх картоплярських районах, вражає бульби, бадилля.
Виявляється у вигляді некротичних вогнищ або виразок. Розвитку сухої фомозної гнилі сприяє сира, прохолодна погода під час збирання, механічні пошкодження бульб, недотримання оптимальних умов зберігання – підвищена вологість та температура. У бульби гриб проникає через вічка, чечевички та пошкодження у шкірці.
На бульбах захворювання проявляється у вигляді невеликих втиснутих округлих темних плям з чітким кордоном. У міру розвитку хвороби плями збільшуються у розмірі та заглиблюються у здорову тканину.
На першій стадії розвитку фомозу здорова тканина бульби ще чітко відокремлена від інфікованої. При розрізі уражена тканина має світло-коричневий колір.
На другій стадії інфікована тканина бульби набуває темніших кольорів, аж до чорного. Усередині вже можна виявити порожнечі, які зсередини покриті сіруватим нальотом міцелію гриба.
На останній стадії хвороби уражені тканини висихають, міцелій ущільнюється, добре помітні пікніди. Бульби можуть бути практично порожніми, заповненими тільки сухою масою, що відмерла, і міцелієм гриба.
Розвиток фомозної гнилі у стебловій формі проявляється під час цвітіння картоплі.
На стеблах біля черешків листя з'являються плями інфекції, у яких надалі утворюються пікніди коричневого кольору. Під впливом вітру та дощу пікніди переносяться на інші рослини, або ж потрапляють у ґрунт. Так відбувається подальше зараження стебел та бульб картоплі.
Некрозна форма захворювання характеризується появою на бульбах дрібних виразок різної форми. За зовнішніми ознаками ця форма нагадує ураження фітофторозом, але уражена внутрішня тканина бульби жовто-рожевого кольору, а не іржаво-бурого, як при ураженні фітофторозом.
При некрозній формі гриб проникає під шкірку неглибоко – 4-6 мм.
Існує “очна” форма фомозної гнилі, за якої зовнішньою ознакою хвороби є утворення вдавлення плям на місці очок.
Заходи боротьби:
• дотримання сівозміни;
• висаджувати лише здоровий посадковий матеріал, оброблений фунгіцидом;
• зведення до мінімуму механічних пошкоджень під час збирання та закладки на зберігання;
• дезінфекція тари та сховища;
• дотримання температурного режиму (протягом 20–25 діб після збирання — 18–20°С та поступове зниження до 2–3°С) та оптимальної вологості.