Парша срібляста картоплі

Збудником парші сріблястої є недосконалий гриб Spondylocladium atrovirens (син. Helminthosporium atrovirens, Spondylocladium atrovirens).
Джерелом хвороби служить заражений насіннєвий посадковий матеріал і ґрунт, у якому гриб може зберігатися на рослинних рештках.
Захворювання поширене повсюдно. Перші ознаки виявляються восени – у період збирання або під час закладання картоплі на зберігання.
Пік інфікування припадає на весняний період до закінчення зберігання бульб. Інфекція поширена лише у клітинах шкірки, між епідермісом та перидермою.
Гриб забирає вологу з епідермісу, зменшується вага бульб. На місцях ураження з'являються бурі плями, які згодом набувають сріблястого відтінку, який добре видно, якщо намочити бульбу водою.
Патоген розвивається в конідіальній та склероціальній формах.
Гриб поширюється за допомогою конідіального спороношення. Міцелій гриба вражає бульбу через чечевички.
Головні фактори, що впливають на інтенсивний розвиток сріблястої парші, це підвищена вологість у сховищах (вище 90%), підвищена температура (вище +3С) і недостатня вентиляція. При температурі в сховищі +3С розвиток та поширення захворювання припиняється.
Срібляста парша не утворює гнили.
Бульби, уражені сріблястою паршею, дають слабкі, зріджені сходи. Помічено зв'язок між кількістю внесених торф'яних добрив та ступенем інфікованості бульб.
Збільшення дози цих добрив збільшує кількість заражених бульб.
Заходи боротьби:
• використання тільки здорового посадкового матеріалу, відбраковувати перед посадкою пошкоджені бульби;
• протягом 2-3 тижнів витримувати посадкові бульби на розсіяному світлі;
• дотримання сівозміни, недопускати посадку картоплі на тому самому місці протягом 3—4 років, збирання та спалювання всіх рослинних залишків;
• своєчасне збирання врожаю;
• просушувати бульби перед закладанням на зберігання;
• правильні умови зберігання: необхідно підтримувати правильний режим температури та вологості, добре вентилювати сховища;
• обробка бульб після збирання фунгіцидними препаратами.